Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № 6/56-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Сумської області від 22 січня 2015 року,у справі № 6/56-10,за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі міста Суми (м. Суми),доСумського державного обласного виробничо-технічного центра стандартизації, метрології і якості продукції "Облагростандарт" (м. Суми),про визнання банкрутом,-представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2010 року порушено провадження у справі № 6/56-10 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі міста Суми (далі за текстом - УПФ України в Ковпаківському районі) про банкрутство Сумського державного обласного виробничо-технічного центра стандартизації, метрології і якості продукції "Облагростандарт"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року у справі № 6/56-10 (суддя - Соп'яненко О.Ю.) відмовлено у задоволенні Заяви кредитора Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах) № 63830/18-19-25.02-15 від 05.12.2014 року до Сумського державного обласного виробничо-технічного центра стандартизації, метрології і якості продукції "Облагростандарт" про визнання проточних кредиторських вимог у розмірі 3 227 грн. 00 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року у справі № 6/56-10 (головуючий суддя - Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року у справі № 6/56-10 залишено без змін. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав, що не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування спірної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ДПІ у м. Сумах звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року у справі № 6/56-10, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1, 12, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у м. Сумах прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.06.2010 року, за заявою УПФ України в Ковпаківському районі, порушено провадження у справі № 6/56-10 про банкрутство Сумського державного обласного виробничо-технічного центру стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт", в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року у справі № 6/56-10 Сумський державний обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ховріна Ю.А.

08.12.2014 року ДПІ у м. Сумах звернулось до Господарського суду Сумської області із Заявою (вих. № 63830/18-19-25.02-15 від 05.12.2014 року) про визнання кредитором (далі за текстом - Заява), у якій податковий орган просив визнати його кредитором боржника та включити до Реєстру вимог кредиторів поточні вимоги, які виникли після порушення провадження у цій справі та, станом на 27.11.2014 року, складають 3 227 грн. 00 коп. - податкового боргу із сплати податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Сумах у поданій Заяві просить включити до Реєстру вимог кредиторів 3 227 грн. 00 коп. - штрафних санкцій, які, як свідчить наданий із Заявою розрахунок суми податкового боргу, були нараховані за період з 26.03.2011 року по 04.01.2013 року, тобто, після порушення провадження у справі про банкрутство Сумського державного обласного виробничо-технічного центру стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт".

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у визнанні вимог ДПІ у м. Сумах у розмірі 3 227 грн. 00 коп., як таких, що нараховані після порушення провадження справи про банкрутство, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом якого, зокрема, не нараховуються неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань відмовив у задоволенні вищезазначеної Заяви.

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Сумах звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими попередніх інстанцій, зокрема, ст. 1, 12, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2015 року у справі № 6/56-10, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні поданої ДПІ у м. Сумах касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на дату порушення провадження у справі), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Зазначена правова позиція про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, викладена у постанові Верховного Суду України № 3-71гс12 від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

За висновком Верховного Суду України у постанові від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12, зазначеними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавець чітко визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Враховуючи встановлені у справі обставини (зокрема, щодо періоду нарахування податковим органом штрафних санкцій (їх нарахування було здійснено в період мораторію на задоволення вимог кредиторів), з вимогою про визнання яких подано Заяву про визнання поточних вимог) та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах (зокрема, ст. ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні заявлених ДПІ у м. Сумах вимог до боржника, оскільки ці вимоги складаються з штрафних санкцій, нарахованих в період мораторію на задоволення вимог кредиторів та не є поточними вимогами у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 22 січня 2015 року у справі № 6/56-10 залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:В.Я. Погребняк В.Ю. Поліщук